Анна Сагармат

Анна Сагармат. Сірко

"Сірко"

(Стихи), PDF

Історичний твір «Непереможний Урус-шайтан» про українського полководця, Кальницького полковника, кошового отамана Запорозької Січі і всього Війська Запорозького Низового Івана Сірка (1610-1680). Визвольна війна, Гетьманщина, Руїна, заслання до Сибіру і нескінченні битви випали на долю цього легендарного козака, через які пройшов з гідністю та честю, залишивши по собі вічну славу.

Книга видана у Німеччині, 118 стор.

 

Цена - 100 руб.

КУПИТЬ

 

 

Отрывок из книги

Пролог


Б’ють у дзвони, кличуть сурми1,

Південь полум’ям горить...

Там ідуть ворожі юрми,

Почорніла вдень блакить.

Пилом кублиться дорога,

Тупіт кінський полонить...

І надія лиш на Бога!

Бій відбудеться за мить!


На хвилину зупинився

І завмер, закривши очі,

«Боже Свя́тий, – помолився, –

Вижити, хоча б до ночі!»

Стиснув шаблю ще міцніше,

Кошовий прошепотів:

«Лиш неволя смерті гірша!»,

Козаків вперед повів...

 

І. Вовк


Темно в лісі на Купала...

Срібний місяць заховала,

Мов нечиста сила в хмари.

І тепер зчинила чвари

В ніч чарівную у лісі,

Не сидиться їй на місці.


Чути стогін на болоті,

Там невидимій істоті

Душу силою виймають,

Смерті жадібно чекають.


Небом плинуть чорні хмари.

Блискавка!... І грім ударив!

Вітер стрімко учинився,

Лісом шелест прокотився

Між деревами, кущами

І колючими чагарниками,

Але дощ не починався.


Причаївся і сховався

Під ялиною Іванко.

Дочекатися б до ранку.

Бо і так вже заблудився,

Бозна де він опинився,

Ні дороги, ні стежини,

Небезпека щохвилини...

В ніч Купальську чародійну

У халепу безнадійну

Втрапив, як і сам не знає.

Із молитвою благає

Господа про допомогу,

Щоб вказав йому дорогу.


«Захисти, мій любий Боже!

Стань мені ти на сторожі!

Схорони ня від лихого,

Від ворожого усього…»

Озирнувся лячно, хутко,

Не приховуючи смутку,

Оченята він закрив,

Ледве-ледь прошепотів:

«І від смерті, Боже правий,

Обійде нехай лукавий!»

До ялини притулився,

Рученятами вчепився

В стовбур дерева малий.


Вітер знов зірвався злий,

Десь завив у лісі вовком.

Та не тямлячись вже толком,

З остраху, щодуху стрімко,

З криком, по-дитячи дзвінко,

В ліс побіг Іванко…, знов…


Та застигла в жилах кров,

І здалося, що сивіє,

Коли він почув, як виє

Вовк за спиною кремезний,

Озирнувся… Величезний!

І наставив пащу грізно,

Утікати вже запізно!

Зрозумів малий. Ой, лихо!

І навкру́ги стало тихо.

Все завмерло, причаїлось,

Маревом неначе вкрилось.


Сповільнились наче рухи,

І самі собою руки

В шию велетню вчепились

(де і сили ті з’явились,

сам не знав тоді Іванко).

«Буде битись до останку!», –

Зрозумів в коротку мить.

І відчув, як кров шумить

І клекоче в жилах звіра.

Але в сили власні віра

Вже малим оволоділа,

Вовка-велетня душила!


Дряпав кігтями, хрипів,

Видирався звір і вив,

Смерті власній опирався,

Та Іванко не здавався.

Він душив і рвав руками,

Шию вовка гриз зубами,

Так боровся за життя!

...Але ось – серцебиття

Зупинилося у звіра.

Голови роздерта шкіра

Набрякати кров’ю стала.

Перемоги мить настала!

Вже й не тямився від втоми,

Так боліли до судоми

Рученята у крові.

В очі мертві воскові

Він востаннє подивився,

Тремтячи перехрестився,

Скинув тушу з свого тіла.

1 Су́рма́ (від тур. surna, zurna («зурна») – старовинний український дерев'яний духовий музичний інструмент з конічним корпусом. Найбільше розповсюдження здобула в козацьку добу і належала до полкової музики, духові оркестри із сурм, труб і тулумбасів були майже у кожному полку і навіть у сотні.


Все права защищены. Copyright © 2020. Анна Сагармат